МОДЕЛЮВАННЯ МОРОЗОСТІЙКОСТІ КОМПОЗИЦІЇ ЛЕГКОГО КАРБОНАТНО ШЛАКОВОГО БЕТОНУ

Анотація

В минулому столітті були відкриті гідравлічно в'яжучі властивості у з'єднаннях лужних металів, літію, натрію, калію, рубідії , цезію , на основі яких розроблені інші лужні та лужно земельні в'яжучі. Окремим випадком таких в'яжучих з'явилися шлакоземельні цементи . Використання бетонів на шлаколужних цементах дозволяє підвищити марку цементів, а також розширити діапазон заповнювачів, знизити витрату палива, енергії, транспортних коштів. Розробляються нові технології виробництва  силікатних конструкцій, на базі нових гідравлічно в'яжучих та бетонних сумішей контактного твердіння. В їх основу покладено виробництво товарів, що дозволяють надавати їм міцність і водостійкість у момент пресування. Це явище отримало назву ефекту упорядкування  структури силікатних систем. Спосіб дозволив не тільки принципово змінити технологію синтезу бетонного каменю, виключити опалубку з виробництва конструкції, але й гранично скоротити час отримання ними водостійкості, максимально механізувати та автоматизувати виробництво. Технологія отримання бетонів контактного твердіння відкриває необмежені можливості для вдосконалення виробництва будівельних конструкцій, а також для розширення сировиних баз будівництва за рахунок використання місцевих дисперсних грунтів, силікатних та лужних відходів промисловості. Композиційне в'яжуче на основі мелених шлаків та карбонатних порід, здатне утворювати міцні структури їх активацією, дозволяє здешевити виробництво будівельних матеріалів, стінових блоків, цегли, облицювальних плиток. Рішення технологічної схеми деяких енергоємних та екологічно забруднених процесів, розширення місцевої дешевої сировинної бази призводить до економії сировини, паливних ресурсів, електроенергії та збереження чистоти навколишнього середовища. Технології не вимагають значної реконструкції підприємств цегляного виробництва та можуть бути  впроваджені у широкому масштабі.